-- Нині відсутні методики статистичного обліку, які дають достовірний результат щодо оцінки туристичних потоків, а також окремих економічних показників роботи сфери туризму, готельного господарства і курортів, -- зазначив Павло Цируль. -- Через це не можна зробити оцінки внеску вказаної сфери у формування основних макроекономічних показників. Внаслідок цього унеможливлюється вироблення реалістичних програм розвитку галузі, а також формування обґрунтованих бюджетних запитів для здійснення державного інвестування.
З цього приводу у Міністерстві культури і туризму проводилася нарада, виділялися кошти на проведення відповідних наукових досліджень, але задачу не вирішено. Ми вважаємо, що при Міністерстві економіки, де працюють найкваліфікованіші економісти країни, необхідно створити робочу групу (комісію) з питань проведення аналізу економічної ситуації у сфері туризму та вироблення методики розрахунку внеску сфери туризму, готельного господарства та курортів в системі макроекономічних показників. 

На сьогоднішній день Міністерство культури і туризму України є спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади з питань діяльності туризму і курортів, але здійснювати активний вплив на процес сприяння перетворенню сфери туризму і курортів у високорентабельну та конкурентноспроможну галузь економіки цей орган не спроможний.
Ми виходимо з того, що основною метою державної політики в сфери туризму і курортів має стати формування конкурентноздатного туристичного ринку (перш за все на основі раціонального використання туристичних і курортних ресурсів та сучасної туристичної інфраструктури), що забезпечує задоволення широких потреб вітчизняних та іноземних туристів в туристичних та курортних послугах.
Для підвищення конкурентоспроможності сфери туризму і курортів необхідно посилити роль держави у цій сфері з одночасним формуванням ефективної моделі співпраці держави, бізнесу та суспільства. Така робота має вестися на засадах соціального діалогу шляхом гармонізації соціально-економічних відносин між державою, бізнесом (роботодавцями) та працівниками. Зусилля вказаних суб’єктів мають бути синхронізовані та узгоджені із загальними цілями і завданнями розвитку сфери туризму і курортів.
Завдання особливої ваги – формування сучасної матеріально-технічної бази сфери туризму і курортів, що можливо досягти шляхом широкого стимулювання розвитку проектів розбудови і модернізації туристичної інфраструктури. Для вирішення цього завдання, яке є ключовим, необхідно вжити радикальних заходів із побудови максимально сприятливого інвестиційного клімату в галузі.
Всеукраїнська федерація роботодавців у сфері туризму України (ФРТУ) пропонує активізувати роботу із нормотворчого забезпечення розвитку сфери туризму, готельного господарства і курортів та надає перелік необхідних заходів:
1. Розробка і затвердження Державної цільової програми розвитку сфери туризму і курортів на 2010-2015 рр.
2. Прискорення ухвалення проекту Закону України "Про заходи щодо державної підтримки розвитку туристичної індустрії в Україні при підготовці проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 року" (законопроект 3004).
3. Ухвалення Маркетингової стратегії формування та просування загальнонаціонального туристичного продукту України на міжнародному та внутрішньому ринках на період 2010-2015 рр.
4. Запровадження нульової ставки оподаткування податком на додану вартістю операцій з поставки туристичного продукту, туристичних послуг на експорт.
5. Внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» в частині значного збільшення державного фінансування розвитку сфери туризму, готельного господарства і курортів за рахунок коштів державного бюджету на 2009 р.
6. Розроблення та ухвалення проекту Закону України про введення мораторію на підвищення комунальних тарифів для готелів та інших закладів розміщення – до стабілізації економічної ситуації в Україні.
7. Розроблення та ухвалення проекту Закону України про коригування вартості землі, виходячи з реальної ринкової кон’юнктури, а також про введення мораторію на підвищення ставок плати за землю та орендної плата за користування земельними ділянками – до стабілізації економічної ситуації в Україні.
8. Доопрацювання проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток туристичної галузі)».
9. Внесення змін до Закону України «Про курорти» щодо запровадження пріоритетного розвитку курортних територій та окремих рекреаційних зон.
10. Прийняття Постанови Кабінету Міністрів України, що передбачає усунення подвійного підпорядкування санаторно-курортних закладів одночасно Міністерству охорони здоров’я та Міністерству культури і туризму.
11. Створення окремого органу центральної виконавчої влади з питань туризму і курортів.
12. Відхилити пропозиції щодо запровадження додаткових податків і зборів у сфері туризму, готельного господарства і курортів (туристичний збір, курортний збір, готельний збір тощо), а також пропозицій про підвищення плати за видачу ліцензій на туроператорську та турагентську діяльність.
Розробка заходів, спрямованих на нарощення інвестиційних ресурсів, створення сприятливого інвестиційного клімату в сфері туризму, готельного господарства і курортів.

Має бути розроблена чітка і реалістична програма, яка передбачає реалізацію низки заходів економічного, організаційного та правового характеру. Метою реалізації такої програми має бути створення системи припливу внутрішніх та зовнішніх інвестицій у будівництво нових закладів розміщення, а також формування мотивації для переоснащення та модернізації наявних засобів розміщення.
Першим кроком має стати формування Банку інвестиційних пропозицій. Такі інвестиційні пропозиції мають містити не лише інформацію про техніко-економічні показники можливих проектів, а перш за все вже ухвалені документи дозвільного характеру на реалізацію проекту. Плата за послуги з оформлення таких документів має бути мінімальною (за собівартістю). Бажано, аби до формування таких пропозицій були залучені міжнародні консалтингові структури, що стане додатковою гарантією реалістичності запропонованих проектів.
Було б доцільно проведення переговорів з міжнародними фінансовими установами (ЄБРР, МБРР, Світовий банк) щодо можливості відкриття «кредитних ліній» на фінансування пріоритетних проектів туристичної індустрії. На першому етапі зведені об’єкти могли б знаходитися у державній власності, а після відновлення економічного зростання – приватизовані на конкурсних засадах.
Слід забезпечити підтримку і супроводження проекту Закону «Про заходи щодо державної підтримки розвитку туристичної індустрії в Україні при підготовці проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 року» (реєстраційний номер 3004), вважаючи його антикризовим (таким, що сприяє подоланню негативних наслідків економічної кризи) та забезпечить належну підготовку інфраструктури до проведення в Україні у 2012 р. фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу.
В парламенті знаходиться на розгляді кілька прогресивних законопроектів, спрямованих на створення необхідних законодавчих умов для активізації виконання інвестиційних проектів в рамках підготовки сфери туризму, готельного господарства і туризму до Чемпіонату.
Перш за все це  Проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у період проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» (реєстраційний номер 2372). Зазначений законопроект розроблений на виконання пункту 3 статті 12 Закону України від 19.04.2007 №962-V „Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в України” та спрямований на реалізацію гарантій, наданих УЄФА.
Разом з представниками громадськості слід прискорити роботу щодо розробку бренду національного туристичного продукту та бренду Євро-2012, а також створення єдиного національного стенду, який би використовувався на виставках туристичної та інвестиційної тематики. На сучасному етапі необхідне вжиття системних заходів для відновлення (реанімування) позитивного іміджу держави, що стане додатковим стимулом формування попиту в сфері туризму. 

Нині центральним органом виконавчої влади у сфері туризму та діяльності курортів визначене Міністерство культури і туризму, в складі якого діє урядовий орган державного управління – Державна служба туризму і курортів.
На нашу думку, приймаючи рішення про запровадження такої моделі управління, у 2005 році вищі органи держави керувалися трьома намірами: по-перше, підвищити статус туризму і курортів серед інших видів економічної діяльності шляхом створення Міністерства, в назві якого присутнє слово «туризм», по-друге, намаганням приблизити туристичну діяльність до національного культурного надбання через включення до туристичних маршрутів відповідних об’єктів культурної спадщини, по-третє, створенням привабливого іміджу сфери туризму і курортів на міжнародному та внутрішньому ринках шляхом використання можливостей культури і мистецтва.
Але в реальному житті не вдалося досягти реального покращення розвитку сфери туризму і курортів через реалізацію відповідної державної політики. 
Відсутня необхідна нормативно-методична база для управління туристичним та курортно-рекреаційним потенціалом (зокрема, немає адекватних статистичних даних і методик оцінки економічного ефекту, який виникає в суміжних видах діяльності). Органами управління туристичною і рекреаційною діяльністю практично не використовуються сучасні управлінські технології (геоінформаційні і експертні системи, бази і банки даних), що не дозволяє створити і підтримувати ефективний управлінський механізм.
Подальший розвиток туризму гальмується відсутністю цілісної системи державного управління туризмом у регіонах; недосконалістю нормативно-правової бази; недостатністю методичної,  організаційної,  інформаційної  та матеріальної підтримки суб'єктів підприємництва туристичної галузі з боку держави; повільними темпами зростання обсягів  інвестицій  у  розвиток матеріальної бази туризму; незбалансованістю соціальної  та економічної ефективності використання рекреаційних ресурсів та необхідністю їх збереження; недосконалістю туристичної   інфраструктури, недосконалістю статистики з питань туризму; недостатністю державної підтримки та комплексного підходу  до рекламування  національного  туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринку туристичних послуг; недостатністю рівня розвитку інформаційної інфраструктури; недосконалістю бази  даних  стосовно  об'єктів  туристичної сфери.
Вивчення міжнародного досвіду показує, що органи регулювання розвитку туризму у різних країнах мають різну назву і різний рівень компетенції. В окремих країнах за розвиток туризму відповідає сильна адміністративна одиниця – окреме Міністерство туризму (Мексика, Греція, Туреччина, Єгипет, Франція, Румунія, Ізраїль, Сірія та ін.), в інших – сильні і функціональні туристичні адміністрації, які входять до складу органів влади вищого рівня (Росія, Італія, Туніс, Кіпр, Австрія, Іспанія та ін.).
В переважній меншості країн розвитком туризму опікується Міністерство, до компетенції якого входить регулювання і суміжних сфер (Міністерство культури і туризму в Туреччині, Міністерство туризму і спорту у Польщі, Департамент туризму та комерційного маркетингу в Дубаях). Але аналіз показує, що в цих державах розвиток туризму і курортів ґрунтується на підтримці організаційно-економічного та фінансового ресурсу регіональних органів влади (територіальних адміністрацій), які є автономними і самодостатніми у прийнятті рішень щодо розвитку туризму і курортів. 
Туризм – це високо конкурентна галузь світової економіки. Частка туризму у світовому валовому національному доході складає близько 10%, а на долю міжнародного туризму припадає 8% загального обсягу світового експорту та біля 30% світової торгівлі послуг.  Згідно статистики ООН, туризм є однією з провідних галузей у формування ВВП та доходів бюджету для більш як 110 країн. У 2006 р. доходи бюджетів 75 країн світу поповнилися на суму більш як 1 млрд. дол. США за рахунок надходжень від сфери туризму і курортів.  Світові надходження від туризму у 2006 р. склали 733 млрд. дол. США. У абсолютному вимірі вони виросли за рік на 57 млрд. дол. США.
Більшість країн Європи (перш за все Швейцарія, Австрія, Франція, Болгарія, Іспанія, Італія та ін.) обрали стратегію, за якою провідну роль у формуванні національного ВВП та доходів бюджету відіграє сфера туризму і курортів. Зокрема, в Австрії 8,6% у ВВП країни складають прямі доходи від туризму, в Іспанії – 6,8%, в Хорватії – 8,5%.  Для порівняння: в Україні – менше 1%.
На наше глибоке переконання, поліпшити траєкторію розвитку вітчизняної сфери туризму і курортів можливе лише шляхом створення окремого центрального органу виконавчої влади, який відповідатиме за розвиток сфери туризму і курортів, використовуючи тим самим досвід розвинутих країн та керуючись здоровим глуздом.

За результатами наради було ухвалено рішення про утворення Міжвідомчої комісії з питань розвитку сфери туризму, готельного господарства і курортів, на засіданнях якої обговорити та уточнити внесені пропозиції.

Міністр економіки України Богдан Данилишин також повідомив, що найближчим часом з проблемних питань розвитку сфери туризму, готельного господарства і курортів буде призначено нараду під головуванням Прем'єр-Міністра України Юлії Тимошенко. "На цю нараду ми маємо підготувати узгоджені пропозиції, які створять умови для прискорення розвитку галузі туризму, для прискорення розвитку туристичної інфраструктури", -- зазначив пан Данилишин.