17 червня у Міністерстві юстиції України відбулася нарада з представниками провідних громадських організацій у сфері туризму України щодо редакції проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про туризм” (щодо інформування споживача туристичних послуг). У нараді взяли участь і представники Всеукраїнської федерації роботодавців у сфері туризму України.

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про туризм” (щодо інформування споживача туристичних послуг) передбачає доповнення чинної редакції Закону України статтею 19-1, оновлення редакції статті 20 та скасування статті 23.

На думку Виконавчого директора Всеукраїнської федерації роботодавців у сфері туризму ФРТУ) Тетяни Тимошенко, законопроект спрямований на імплементацію положень європейського законодавства щодо інформування споживачів туристичних послуг, і в цілому призведе до наближення нашого законодавства до вимог ЄС. Директор департаменту ФРТУ Сергій Захарін зауважив, що права і гарантії споживачів туристичних послуг розширюються, натомість не зовсім виважено вирішене питання відповідальності туроператорів і турагентів.

За результатами аналізу законопроекту експерти ФРТУ внесли наступні зауваження:

1. Потребує належного редакційного коригування ч.2 ст. 19-1. У запропонованій редакції вказано: «Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює у формі пропозиції (оферти), що передує укладенню договору на туристичне обслуговування, повинна бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості про…». Законодавство України не містить визначення поняття «розбірлива інформація». Крім того, якщо ця інформація надається устно, то яким чином вона може бути розбірливою? Крім того, для певної групи потенційних споживачів, можливо, не вся інформація буде зрозумілою, що є цілком нормальним явищем, оскільки переважна більшість потенційних споживачів не мають спеціальної освіти у сфері туризму.
2. Пропонується, аби в оферті вказувалася програма туристичного обслуговування. Але це є недоцільним, оскільки програми туристичного обслуговування можуть бути дуже завеликими. Крім того, туроператори пропонують безліч різних програм, які відрізняться лише днем початку, категорією готелю тощо, і конкретні параметри подорожі вибирає споживач безпосередньо перед купівлею туристичного продукту.
3. Не позбавлена недоліків запропонована нова редакція статті 20 Закону України «Про туризм». Так, цією статтею визначаються відомості, які повинні включатися до договору про туристичне обслуговування (частина четверта статті 20), проте санкції за невиконання цього припису законопроектом не пропонуються. Це уможливлює корупційні прояви.  
4. В Законі вказано: «Розрахунки за туристичні послуги між туроператором (турагентом) та туристом здійснюються відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Вважаємо, у сфері туризму обов’язкове застосування реєстраторів розрахункових операцій є недоцільним через порівняно незначну кількість споживачів у переважній більшості суб’єктів.
5. Законопроектом не розкривається зміст поняття «відмова від виконання договору». Зокрема, незрозуміло його співвідношення з поняттям «розірвання договору».
6. Вважаємо неприпустимим таке положення: «туроператор (турагент) несе перед туристом в повному обсязі одноособову відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок дій (бездіяльності) будь-якого з виконавців послуг, обумовлених договором», оскільки у цьому випадку туристичні компанії будуть змушені нести відповідальність без наявності їхньої вини (наприклад, у разі затримки рейсу, або через незаконні дії посадових осіб органів державної прикордонної служби, або через невидачу візи у консульстві тощо).