-- Павле Івановичу, розкажіть детальніше про Ваші нові обов’язки.

-- Віднині я очолюю Раду Федерації роботодавців Києва. Моє завдання в найближчій перспективі – надати нові імпульси для розвитку Федерації, забезпечити реальне врахування інтересів роботодавців.
Сама Федерація об’єднує найвпливовіші організації роботодавців столиці. Це дуже репрезентативна організація, яка вже має конкретні результати, ефективні інструменти лобіювання. Нещодавно відбулося засідання активу, на якому було висловлено кілька стратегічних ініціатив щодо подальшого розвитку. Про всі ініціативи поки що говорити не буду. Головне в іншому: ми – керівники організацій роботодавців – зрозуміли, що у нас є спільне бачення проблем і спільне бачення шляхів їхнього вирішення. І головний наш інструмент – це консолідація позицій бізнесу. 

-- Які проблеми, на Вашу думку, є найгострішими?

-- Перше: в Києві не створено механізму ефективного соціального діалогу. Наша позиція: найголовніші проблеми соціально-економічного розвитку міста мають обговорюватися спільно трьома сторонами: міська влада, роботодавці, профспілки. Це світова практика.

Друге: в Києві зафіксоване нечуване падіння соціально-економічних показників. Нам кажуть: криза. Але не в усьому винна криза. Є причини чисто специфічні, київські. Ці причини слід усунути.

Третє: в Києві інвестиційний клімат в цілому є незадовільним. Економічна система міста не сприятлива для інвестицій та інновацій. В Києві спостерігається справжня інвестиційна криза.

-- Давайте розберемося. Які специфічні причини погіршення економічного стану міста Ви вважаєте найбільш виразними?

-- Їх чимало. Відчутність у Києві привабливих «інвестиційних майданчиків» за доступними цінами. Зависокі, порівняно з іншими регіонами України, витрати інвесторів на придбання земельних ділянок та розбудову об’єктів інженерної інфраструктури. Відсутність системи залучення та супроводження системних інвестицій, що вкладаються у розвиток пріоритетних виробництв. Наявність викривленого ринкового середовища (зависока конкуренція в одних сферах та засилля монополізму в інших). Різке зниження обсягів реалізації інвестиційних проектів за рахунок коштів міського та районних бюджетів. Висока, порівняно з іншими регіонами, вартість ресурсів, що використовуються при реалізації інвестиційних проектів. Проблем багато, їх треба вирішувати системно, із залученням ресурсів і держави, і бізнесу, і громади.

-- Ви сказали, що в Києві спостерігається інвестиційна криза. В чому це проявляється? Адже падіння показників – явище тимчасове.

-- Ось у мене аналітика, а також зведені дані офіційної статистики. Протягом січня – вересня 2009 р. у м. Києві освоєно 18,2 млрд.грн., в тому числі 14,3 млрд. грн. інвестицій в основний капітал (що становить 52,4% від обсягу інвестицій, вкладених протягом аналогічного періоду попереднього року). Тобто, обсяг інвестицій впав майже у 2 рази! Це дуже багато.

Найбільш помітно інвестиційна активність зменшилася у таких видах економічної діяльності: оренда машин та устаткування, прокат побутових виробів і предметів особистого вжитку, сільське господарство, мисливство та лісове господарство,  освіта, санітарні послуги, прибирання сміття, знищення відходів, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги, діяльність громадських організацій, оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі. Тобто, страждають саме ті галузі, діяльність яких спрямована безпосередньо на обслуговування людей. Це серйозний виклик.
Провідними інвесторами інвестиційний клімат у м. Києві оцінюється як малопривабливий або непривабливий, про що свідчать результати опитувань експертів, а також повідомлення засобів масової інформації.

-- Але інвестиційна криза спостерігається не тільки в Києві, а й у інших регіонах…

-- Це так. Але слід врахувати, що у Києві акумульовано 70% фінансового ресурсу країни. У Києві також акумульовано 50% іноземних інвестицій, що надійшли в Україну.

Отже, маємо подвійну проблему: перспективні проекти не реалізуються через несприятливий клімат – раз, а вже нагромаджені ресурси не можуть бути трансформовані в інвестиції – два. 

Це суттєва деформація, яка буде проявлятися досить довго, як мінімум протягом 5-7 найближчих років.

-- Зрозуміло. Ви можете запропонувати конкретні механізми соціального діалогу?

-- Так, можемо. Я планую провести зустріч з Київським міським головою та довести позицію організацій роботодавців з цього питання. Крім того, на засіданні активу Федерації ми ухвалили рішення про посилення позицій діючих при Київській міській державній адміністрації постійно діючих консультативно-дорадчих органів, що презентують позицію роботодавців та підприємців м. Києва. Обговорення актуальних проблем має проводитися усією громадою. І це тільки перші кроки.

-- Яке Ваше ставлення до міської влади?

-- Ми маємо на меті ефективно співпрацювати з Київським міським головою, Київською міською радою, Київською міською державною адміністрацією. Нинішня київська влада, на мій погляд, опинилася у скрутних умовах, значна частина коштів з бюджету Києва просто вилучається до державного бюджету, що є неприйнятним.

--  Мабуть, на зустрічі з паном Черновецьким Ви будете ставити питання про оптимізацію показників міської бюджетної політики. Якщо так, на що Ви будете акцентувати увагу?

-- Повірте: ми, роботодавці, не будемо тягнути «бюджетну ковдру» на себе. Наша позиція: влада має створити привабливі (або хоча б прийнятні), прогнозовані та прозорі умови для ведення бізнесу, а ми  (тобто роботодавці та підприємці) маємо працювати і створювати нові робочі місця. Звичайно, аби ця модель працювала, влада має дослухатися до нас, а ми маємо дослухатися до влади. Цей процес має бути взаємним.

Влада повинна працювати над відтворенням інфраструктури міста –  будувати житлові будинки, лікарні, школи, парки, дороги. Якщо цього немає – влада не виконує свої функції. Тобто, бюджет Києва, бюджети районів мають бути націлені не тільки на “латання дірок», а перш за все на нове будівництво. 

Моя думка: в Києві слід розробляти не просто Бюджет, а Бюджет розвитку, тобто, видаткова частина має бути інвестиційно орієнтованою.

Ми взагалі виступаємо за подальше реформування бюджетної політики. Необхідна оптимізація міжбюджетних відносин у напрямі бюджетної децентралізації, зміцнення місцевої фінансової бази з одночасним посиленням контролю за витрачанням бюджетних коштів, ініціювання запровадження податку на нерухомість та закріплення його за місцевими бюджетами. Слід забезпечити перехід до середньострокового бюджетного планування. Цей досвід апробовано в Росії, він є позитивним.

-- Павле Івановичу, чи вистачить у Вас часу на вирішення проблем роботодавців сфери туризму?

-- Звичайно! Я залишаюся Головою ради Всеукраїнської федерації роботодавців у сфері туризму України. Тобто, я продовжуватиму займатися актуальними питаннями розвитку туризму, готельного господарства, курортів, рекреаційної сфери. До речі, на початку березня я разом з експертами нашої Федерації плануємо взяти участь у кримській туристичній виставці, на якій буде презентовано результати нашого проекту «Україна туристична», цей проект передбачає створення та розвиток Бази даних об’єктів туристичної інфраструктури України.

Записав Сергій Захарін