Незважаючи на позитивні тенденції розвитку туристичної сфери України, існують значні проблеми та недоліки функціонування, які суттєво відрізняють туристичну сферу України та країн Європейського Союзу, зокрема безпосереднього сусіда та стратегічного партнера – Республіки Польщі. Водночас наближення кордону Європейського Союзу до України, внаслідок інтеграції Польщі у ЄС, подібність природно-рекреаційного потенціалу, спільність історичного та культурного розвитку, стабільне двостороннє економічне співробітництво, спільне проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Євро‑2012 дозволяють стверджувати про можливість та необхідність використання переваг українсько-польського транскордонного співробітництва для посилення інтегральної конкурентоспроможності туристичної сфери українсько-польського транскордонного регіону на основі використання кластерної моделі розвитку.

Обґрунтування важливості проблеми

Незважаючи на позитивні тенденції розвитку туристичної сфери України (збільшення кількості внутрішніх, в’їзних та виїзних туристів, надходжень платежів до бюджету та зайнятих у туристичній сфері), існують значні проблеми та недоліки функціонування, які суттєво відрізняють туристичні сфери України та країн Європейського Союзу, зокрема безпосереднього сусіда та стратегічного партнера Республіки Польщі. Серед них – незадовільний рівень розвитку туристичної інфраструктури; низька конкурентоспроможність туристичних продуктів і послуг; обмеженість державного фінансування та маркетингового супроводу туристичної сфери; нестабільність законодавства; слабка інтегрованість у європейську систему сфери послуг. Водночас наближення кордону Європейського Союзу до України, внаслідок інтеграції Польщі у ЄС, подібність природно-рекреаційного потенціалу, спільність історичного та культурного розвитку, стабільне двостороннє економічне співробітництво, спільне проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Євро 2012 дозволяють стверджувати про можливість та необхідність використання переваг українсько-польського транскордонного співробітництва для посилення інтегральної конкурентоспроможності туристичної сфери українсько-польського транскордонного регіону на основі використання кластерної моделі. Зокрема, доцільно створити туристичний транскордонний кластер в географічних межах Львівської, Волинської, Закарпатської областей України та Подкарпатського, Любельського воєводства Республіки Польщі. До складу кластеру можуть бути залучені туристичні підприємства, заклади розміщення та оздоровлення, страхові та банківські організації, навчальні заклади, які спеціалізуються на підготовці кадрів для туристичної сфери, асоціації та агенції регіонального розвитку і підтримки підприємництва, професійні асоціації розвитку туризму та підтримки туристичних підприємств, органи місцевого самоврядування, інноваційні структури, заклади культури та релігії.

 Передумовами створення українсько-польського транскордонного туристичного кластеру є:
1. Успішний досвід реалізації спільних транскордонних проектів у сфері туризму в рамках Програми добросусідства Польща Білорусь Україна Interreg IIIA/Tacis CBC 2004-2006 років. У структурі реалізованих проектів у рамках вказаної транскордонної програми частка проектів за пріоритетом „туризм” склала 10 %. Це означає, що туризм розглядають як один з ефективних стимуляторів розвитку транскордонних регіонів.
 Позитивним аспектом співробітництва в межах Програми добросусідства є те, що частина українсько-польських проектів реалізується з метою покращення туристичної інфраструктури і є важливими для прикордонних регіонів України та Польщі. Серед таких проектів варто відзначити: „Створення туристичної інформаційної інфраструктури у м. Львові” (2008-2010 рр.); „Створення міжнародної українсько-польської Асоціації провідників по Карпатах” (2007 2009 рр.); „Нова якість добросусідських відносин: розробка польсько-української регіональної транскордонної стратегії” (2007 2008 рр.).
2. Значні обсяги взаємних туристичних обмінів України та Польщі, особливо в прикордонних регіонах. Динаміка показників взаємних туристичних обмінів України та Польщі відображає позитивну тенденцію, зокрема, у рейтингу основних країн в’їзного туризму в Україну  Польща посідає впродовж кількох років друге місце та демонструє щорічне збільшення обсягів туристичних потоків.
Кількість українських туристів, які виїжджають в Польщу, також щороку збільшується, незважаючи на окремі перешкоди на шляху здійснення  туристичних поїздок, зокрема – наявність асиметричного візового режиму на користь польських туристів. В рейтингу 10 основних країн виїзного туризму  Польща  аналогічно до рейтингу в’їзних туристів займає друге місце/
Аналіз динаміки в’їзних потоків у прикордонні воєводства Польщі – Подкарпатське та Любельське, дозволяє говорити про значну частку туристів саме з України: Любельське воєводство у 2006 р. відвідало 120 тис. українських туристів, а у 2007 р. – 750 тис. осіб;  Подкарпатське воєводство у 2006 р. – 590 тис. туристів з України, у а 2007 р. – 840 тис. осіб. Значну частку туристів у Львівську та Волинську області також становлять громадяни Республіки Польща.
3. Природно кліматичні особливості та природно ресурсний потенціал, що забезпечують можливість розвитку різних видів сезонного та несезонного туризму в межах транскордонного регіону. Зокрема, у межах транскордонного регіону є 10 національних парків, 4 – у польській частині (Поліський, Розточанський, Мазурський, Бєщадський) та 6 – в українській (Щацький, Яворівський, Бескиди Сколівські, Синевирський, Ужанський, Карпатський біосферний заповідник), які дозволяють розвивати спеціалізований туризм (спостереження за природою, полювання з камерою, пішохідний, велосипедний, гірський, водний туризм). Потенціал унікальних мінеральних ресурсів лікувального призначення та нагромаджена матеріально-технічна база рекреації (оздоровчі, санаторно-курортні заклади) сприяють розвитку медичного туризму. 
4. Наявність унікальних історичних, архітектурних та культурних пам’яток, спільність історичних подій та видатних постатей, що становить цінність для розвитку пізнавального туризму в межах українсько-польського транскордонного регіону (4 об’єкти внесені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО – Блізно, Гачув, Львів, Замость, значна кількість пам’яток замково-палацової та релігійної культури) та створюють умови для створення спільних транскордонних туристичних продуктів та маршрутів.
5. Розвинена мережа закладів підготовки кадрів для туристичної сфери та наявність інтелектуального потенціалу і висококваліфікованих працівників у сфері туризму, охорони здоров’я та рекреації. В прикордонних областях України підготовку кваліфікованих кадрів для туристичної сфери здійснюють 16 навчальних закладів за спеціальностями „Туризм”, „Готельне господарство” та „Організація обслуговування в готелях і туристських комплексах”. В прикордонних воєводствах Польщі підготовку здійснюють 11 навчальних закладів за переліком спеціальностей, який суттєво відрізняється від спеціальностей українських навчальних закладів, зокрема: „Агротуризм”, „Екотуризм”, „Готельне господарство і гастрономія”, „Туристичне обслуговування”, „Оздоровчий туризм”, „Оздоровчий туризм і рекреація”, „Транскордонний туризм”, „Управління туризмом в регіоні”, „Економіка та організація туристичного підприємства”, „Методика обслуговування туристичного руху”, „Туристична географія”, „Туристичне та рекреаційне господарство”, „Регіональне туристичне господарство”, „Організація туризму”, „Туризм та рекреація”, „Культурознавство”, „Культурознавство Карпатського краю”, „Культура туристичного регіону”, „Туристичне господарство та готельна справа”, „Культурна спадщина”, „Організація вільного часу”, „Оздоровчий туризм”, „Міжнародний туризм”, „Активний туризм”, „Обслуговування туристичного руху і рекреація”. Налагодження зв’язків між навчальними закладами та туристичними підприємствами в межах українсько-польського транскордонного туристичного кластеру дозволить реалізувати спільні освітні проекти з метою збільшення кількості різнопрофільних фахівців для обслуговування зростаючих туристичних потоків та формування нових транскордонних туристичних продуктів.
6. Сприятливе географічне розташування на перетині транзитних міжнародних шляхів (автомобільних, залізничних та авіаційних).
7. Значна кількість закладів розміщення туристів (готелів, мотелів, санаторно-курортних закладів, притулків та туристичних баз, агротуристичних садиб) з відносно низькими коефіцієнтами завантаженості протягом року. У транскордонному регіоні найбільша кількість закладів розміщення туристів (готелі, санаторно-курортні заклади) у Львівській області, а агротуристичних садиб та екологічних господарств у Подкарпатському воєводстві. Водночас співробітництво на основі впровадження кластерної моделі розвитку туризму в транскордонному регіоні дозволить активізувати туристичні підприємства прикордонних регіонів до спільних розробок комплексних туристичних продуктів та забезпечити вищий рівень використання потужностей закладів розміщення транскордонного регіону, оскільки для транскордонного туризму сезонність є менш вираженою.
8. Розвинена мережа інституцій та організацій підтримки малого та середнього бізнесу, в т.ч. туристичного, а також професійних бізнес асоціацій та інноваційних структур (агенції регіонального розвитку, туристичні асоціації, торгово-промислові палати, туристичні палати, асоціації та центри підтримки малого та середнього бізнесу).

Причини та перешкоди розв’язання проблеми
Незважаючи на зростаючий інтерес в наукових колах та підприємницькому середовищі до нових виробничих систем, зокрема, кластерів та пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та послуг як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, а також здійснену низку заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності України, її окремих регіонів та сфер економічної діяльності, кількість кластерів в Україні, на відміну від Польщі, збільшується повільно. Це обумовлено низкою факторів:
 відсутність нормативного визначення „кластера”, його видів, комплексу заходів щодо створення кластерів в Україні, в тому числі транскордонних та нормативно-правового та інституційного середовища їх функціонування;
 відсутність достатнього інформаційного забезпечення створення та функціонування кластерів в Україні серед пересічних громадян, підприємців та громадських організацій України;
 недостатня зацікавленість малих та середніх підприємств об'єднуватись у великі виробничі мережі внаслідок невірного та неповного розуміння принципів діяльності кластерних об’єднань;
 невеликий досвід функціонування кластерів в Україні внаслідок недостатнього вивчення світового досвіду формування кластерної політики розвитку держави, участі держави в процесі підтримки та реалізації ініціатив створення кластерів, переваг та можливостей від участі в кластерах підприємств, громадських організацій та вищих навчальних закладів;
 відсутність інвесторів у зв’язку з інвестиційною непривабливістю та репресивністю регіонів.
Додатковими перешкодами для створення транскордонного туристичного кластеру є: мовні бар’єри, відмінності у ментальності учасників обраної форми транскордонного співробітництва та інституційна дистанція між органами влади та іншими установами та організаціями регіонів сусідніх країн; не систематизована транскордонна статистична інформація.

Водночас створення та сприяння розвитку транскордонних кластерних утворень дозволить суттєво підвищити рівень конкурентоспроможності туристичної сфери депресивних прикордонних регіонів, оскільки формує переваги:
– для підприємців:
– кооперація учасників кластеру для досягнення певних цілей, але водночас конкуренція на ринках збуту;
– можливість реалізації некомерційного партнерства;
– легкість і законність застосування різних схем мінімізації оподаткування;
– підвищення ефективності взаємодії приватного сектора, органів місцевого самоврядування, бізнес-асоціацій, дослідницьких та освітніх установ в інноваційному процесі;
– динамічність та гнучкість функціонування;
– оптимізація господарських процесів на основі створення нових форм об’єднання знань та виробництва;
– зниження бар’єрів виходу на нові ринки за рахунок уніфікації вимог до продукції та послуг в межах кластеру;
– ефективність навчання персоналу внаслідок організованого підходу, можливість адаптації системи професійної освіти регіону до потреб підприємств кластеру;
– ефективність придбання технічних засобів та програмних продуктів;
– перенос позитивної репутації кластеру на його учасників (колективний бренд);
– спільна дистрибутивна мережа;
– економія на закупівлях за рахунок спільної роботи з постачальниками та посередниками).
– для регіональної економіки:
– підвищення рівня зайнятості;
– скорочення виплат по безробіттю з місцевих бюджетів;
– залучення кваліфікованих вітчизняних та іноземних спеціалістів;
– сприяння розвитку суміжних секторів в економіці та сфері послуг;
– збільшення податкової бази;
– формування нових форм державного управління і перехід від прямого втручання органів влади до управління за допомогою опосередкованих стимулів.
– для населення:
– зменшення безробіття;
– розширення пропозиції на місцевих ринках послуг та продукції;
– комплексність послуг та покращення рівня обслуговування;
– збільшення можливостей самореалізації та впровадження наукових розробок для науковців та дослідників.

Стан нормативно-правової урегульованості проблеми
В діючому законодавстві України поняття „кластер” досі ще не знайшло свого відображення, хоча в підготовлених проектах стратегій розвитку регіонів та окремих сфер діяльності в національному масштабі це поняття вже позиціонується. Важливим кроком на шляху впровадження кластерної моделі розвитку економіки України є розробка проектів Концепції створення кластерів в Україні та Концепції Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів. В проекті Концепції створення кластерів в Україні визначено чотири види кластерів, в тому числі туристичний кластер, а в проекті Концепції Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів наголошено на пріоритетності формування транскордонних туристичних кластерів. На жаль, ці документи поки що не отримали схвалення Верховної Ради України, проте започаткували процес формування інституційного середовища для реалізації кластерної моделі розвитку економіки України.
Доцільність створення українсько-польського транскордонного туристичного кластеру визначено також в межах Пріоритету 3 „Підтримка розвитку туризму та охорону культурної спадщини” Польсько-української стратегії транскордонного співробітництва на 2007-2015 років.

З точки зору діючого законодавства України в інноваційній сфері „кластер” підпадає під класифікацію „інноваційна структура”. Порядок створення і функціонування інноваційних структур регламентується Постановою Кабінету міністрів України від 22.05.1996 р. № 549 „Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів”. Згідно п. 2 цього документу „інноваційна структура – це юридична особа будь якої організаційно-правової форми, яка створена у відповідності з законодавством (вид А), або група юридичних осіб, яка діє на підставі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи і без об’єднання вкладів її учасників (вид Б), з певними сферами діяльності і типом функціонування, орієнтованими на створення та впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції”. У відповідності з п. 4 Порядку визначено, що ініціатором створення інноваційної структури можуть бути центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації незалежно від форм власності.

Світова практика свідчить, що в становленні та функціонуванні кластерів важливу роль відіграють навчальні заклади, тому, враховуючи законодавчі обмеження, які існують в Україні для вищих навчальних закладів відносно можливості ведення господарської діяльності, кластери в Україні за участю навчальних закладів можна створювати у вигляді інноваційної структури виду Б.

Пропозиції щодо вирішення проблеми
Створення українсько-польського транскордонного туристичного кластеру активізує транскордонний туризм в прикордонних регіонах, дозволить вирішити окремі інфраструктурні проблеми туризму, підвищить ефективність діяльності учасників кластеру, покращить якість та комплексність туристичних і супутніх послуг, які вони надають, зменшить трансакційні витрати та витрати на рекламу, зменшить безробіття.
З метою формування інституційних передумов створення і розвитку транскордонного туристичного кластеру доцільно здійснити наступні заходи:
1. Провести громадські обговорення проектів Концепції створення кластерів в Україні та Концепції Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів та пришвидшити процес затвердження концепцій і безпосередньо стратегій з метою нормативного визначення поняття „кластер” та створення інституційних передумов активного впровадження кластерної моделі розвитку в Україні.
2. Державному комітету статистики України доцільно розробити методику визначення потенційних кластерів, оцінку ефективності їх діяльності та статистичного спостереження для відображення об’єктивних показників кластерного розвитку в Україні.
3. Міністерству економіки України і Міністерству регіонального розвитку та будівництва України розробити на основі існуючих вітчизняних та закордонних зразків методичні посібники з кластерного розвитку для різних сфер (в т.ч. туристичної сфери) та розповсюдити їх серед підприємців, навчальних закладів, громадських організацій та спеціалізованих установ підтримки підприємницької діяльності та розвитку регіональної економіки для інформаційного забезпечення процесу популяризації кластерної моделі розвитку.
4. З метою створення українсько-польського транскордонного туристичного кластеру залучити координаційні групи з питань розвитку туризму „Карпатського єврорегіону” та „Єврорегіону Буг”, підрозділи органів місцевого самоврядування прикордонних регіонів України та Польщі з питань розвитку туризму та культури, туристичні бізнес-асоціації для формування групи лідерів, які в подальшому протягом року на туристичних ярмарках, виставках та комунікативних заходах в прикордонних регіонах України та Польщі популяризуватимуть ідею створення транскордонного туристичного кластеру і формуватимуть його структуру, склад потенційних учасників. Зокрема до учасників транскордонного туристичного кластеру доцільно залучити туристичні підприємства, навчальні заклади, страхові та фінансові установи, транспортні підприємства, заклади розміщення та громадського харчування, туристичні та культурні об’єкти, громадські організації.